Сквер Бориса Мартоса в Полтаві. Історія у світлинах

Сквер Бориса Мартоса в Полтаві. Історія у світлинах / упорядники: М. В. Аліман, С. А. Сидорович ; за ред. д. і. н., проф. І. М. Петренко. – Полтава : ПУЕТ, 2022. – 29 с.

Автори світлин:
Мирослав Аліман,
Анатолій Бутенко,
Євген Гармаш,
Володимир Масюк,
Олексій Нестуля,
Ірина Петренко,
Віктор Ткаченко та інші

Виконано на замовлення слухачів Університету Третього Віку при Вищому навчальному закладі Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» (ПУЕТ)

МАРТОС БОРИС МИКОЛАЙОВИЧ

Борис Мартос – визначний український громадський і політичний діяч, кооператор, педагог і публіцист. Народився 20 травня 1879 р. в Градизьку на Полтавщині. Закінчив гімназію в Лубнах і Харківський університет, де й «став на шлях активної боротьби за національне пробудження українського народу».

У 1910–1913 рр. через заборону Борису Мартосу займа¬тися будь-якою педагогічною діяльністю йому довелося набувати досвід фахівця-економіста і кооператора на Волині й Кубані. На Полтавщині Б. Мартос працював на посаді інспектора кооперації Полтавського губернського земства (з кінця 1913 р. до початку 1917 р.). Кооперативні товариства Полтавщини тоді недостатньо були забезпечені кваліфікованими працівниками, у діяльності кооперативів було багато недоліків. Б. Мартос, виступаючи з доповідями на нарадах із питань розвитку кооперації чи на зборах кооперативних товариств, давав поради щодо вдосконалення кооперативного господарювання. Він турбувався про підготовку кадрів для кооперативних установ, організацію їх навчання, і був одним з організаторів і лекторів кооперативних курсів. За участі Б. Мартоса підготовлено і видано працю «Огляд споживчих товариств Полтавської губернії за 1913 р.».

Важливим внеском Б. Мартоса в розвиток кооперації була його активна участь у заснуванні спілок (об’єднань) споживчих товариств і кредитних кооперативів. Створена, завдяки його наполегливій праці, Полтавська спілка споживчих товариств на початку 1916 р. (спочатку, в 1915 р., почала діяти як товариство гуртових закупок) – була першою подібною губернською спілкою в Україні. Вона вже в перші роки існування досягла вагомих результатів у господарській і культурно-просвітницькій діяльності. За роки ХХ ст., зазнаючи певних перетворень, вона сприяла побудові і нала¬годженню роботи на Полтавщині крамниць, закладів харчування, оптових торгівельних баз, виробничих підприємств, тощо.

Полтавська спілка споживчих товариств забезпечила спорудження (наприкінці 1960-х рр. – початку 1970-х рр.) будівель Полтавського кооперативного інституту (тепер ПУЕТ) і впорядкування території поруч із ним, на якій зна¬ходяться мальовничий сквер і пам’ятник одному з творців Полтавської споживспілки – Борису Мартосу.

У 1917–1919 рр. Б. Мартос – один з головних організа¬торів Всеукраїнських кооперативних з’їздів, керівник центрального Українського кооперативного комітету, ініціатор створення Київського кооперативного інституту. Він був членом Української Центральної Ради, першим Генеральним секретарем земельних справ. У 1919–1920 рр. – він міністр фінансів і голова Ради Міністрів Директорії УНР, запровадив українську валюту – гривню.

З 1920 р. Б. Мартос – на еміграції в Чехословаччині. Брав участь у створенні Української господарської академії (УГА) в Подєбрадах біля Праги, очолював кафедри теорії кооперації та споживчої кооперації. Був діяльним учасником створення Українського технічно-господарського інституту (Подєбради) і в 1936–1938 рр. його директором.

Після другої світової війни Б. Мартос переїхав до Німеччини. Був одним із засновників Української економічної високої школи в Мюнхені і її ректором, у 1948 р. став дійсним членом Української вільної академії наук (УВАН), Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ). У 1958 р. переїхав до США, викладав в Українському технічному інституті в Нью-Йорку, брав участь у діяльності УВАН і НТШ, часто виступав із публічними лекціями.

Б. Мартос вдало поєднував організаторську роботу з науково-педагогічною і публіцистичною діяльністю, написав чимало праць, присвячених теорії та історії кооперації. У ПУЕТ перевидано праці Б. Мартоса «Теорія кооперації», «Кооперативна ревізія» та ін.

На життєвому шляху Б. Мартоса були і противники, і критики. Та навіть вони визнавали «його сильну волю, відвагу, велетенську енергію, витримку…», він «належав до тих велетнів духа й чину, які всі свої сили, здібності й працю віддавали для своєї рідної батьківщини України».

Помер Б. Мартос 19 вересня 1977 р. в Ірвінгтоні (Нью-Йорк, США). Його поховали на цвинтарі в Бавнд-Бруку.