«КОНКУРС» (байка)
В осінньому лісі в природній натурі
Для тих, хто ударно працює в культурі
Щоб дійсно прикрасити велике свято,
Задумали конкурс провести багатий.
Із лісу усього зібрали таланти,
Призи обіцяли, дарунки і гранти.
Галявину тут же оздобили знатно.
У центрі плакат: «Вам привіт, конкурсанти!»
Отож, глядачів назбиралось багацько,
Усі приодягнені, мов оті цяцьки.
На місці журі, щоби ставити бали,
Лише головуючого не хватало.
Чекають вже двадцять і тридцять хвилин,
Нарешті з’явився царюючий син.
Хто той голова, скажу заздалегідь:
Старий і товстезний, ще й лисий Ведмідь.
Віддихавшись, всівся на гарний пеньок,
Зробивши з баклажки добрячий ковток.
Дивитись на дійство, немовби зібрався,
Він лапу підняв і цей конкурс почався.
Ведуча Сорока весь час щось тріщала
Та скоса на голову все поглядала.
А вже конкурсанти старалися чітко:
Два Лосі - брати відбивали чечітку.
Лисиці, піднявши хвости, вальсували,
Зайці, ті спортивні стрибки виставляли.
Синичка і щиглик співали вокалом
І свято оце просто неба тривало.
Вовчиця романсами всіх полонила,
Бобри показали і спритність, і силу.
Красу акробатики демонстрували
Звичайно ж, це – Білки, їм аплодували.
І доки навкруг танцювали, співали,
Журі працювало і ставило бали,
Ведмідь на пеньку, мов млинець, розімлів,
Й безсоромно так на весь ліс захропів.
А насамкінець конкурсантка постала
У модному бренді свій бюст показала.
Щось там проревіла ця сексі-дівиця
Ота розмальована вкрай Ведмедиця.
Ведмідь враз прокинувся від цього жваво,
Заплескав в долоні із криками: Браво!
І дупу стягнувши з пенька гарячково,
Знов лапу підняв і заключне взяв слово.
Так можна сказати, я – метр у культурі
І знаюся добре на цій кон’юнктурі.
Де той позитив? Номери, геть, слабкі
І наші таланти не зовсім такі!
Не бачу я стрімкості тої у Лосів
І легкості вальсу Лисиці не вносять.
Зайці ж бо не вміють стрибати, як треба,
Пташиний вокал не злітає до неба.
Неначе на паперті. виє Вовчиця,
А виступ Бобрів взагалі не годиться.
І Білок, скажу, можна не рахувати,
Не вміють вони естетично літати.
Лиш виступ один зміг мене зачепити:
Прекрасна артистка, де тут правду діти.
Ведмедиця – зірка на диво, сюрприз,
Цій гарній красуні Гран-прі, кращий приз!
Народ лісовий пошумів, покричав,
Незграбній красуні корону віддав.
А всім конкурсантам – дешеві дарунки,
Почеснії грамоти і… поцілунки…
І хочеться випить гіркої мікстури
Від отаких метрів слизьких від культури,
Що міцно засіли в ній, правда така
І душать, як приклад цього хробака.
Допоки існують пихаті Ведмеді,
Не буде культури, панове і леді.
Бо треба ростити, любить і плекати
Найсправжні міцні українські таланти!
Наталія Шляхова