|
|
|
|
Щедра й невичерпно родюча українська земля подарувала світові багато геніїв. У лютому день народження геніальної поетеси Лесі Українки, у поетичному слові якої відбилася вся глибина і самобутність її особистості.
Звичайно її твори ми перечитували не один раз, вивчали в школі, але кожного разу відкриваємо для себе щось нове у її творчості. Наприклад, про її єдиний вірш, написаний російською мовою, дізналися випадково.
За спогадами сестри Лесі Українки Ізидори Косач-Борисової, одного осіннього вечора серед гостей поетеси був присутній російський письменник українського походження Григорій Мачтет, який сказав Лесі: «Вы замечательная поэтесса, но ваш талант исчерпывается малоросским наречием. Боюсь, по-русски у вас так хорошо не получится…»
Знаменита Леся Українка, яка дійсно ніколи не писала російською мовою, вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами, попросила півгодини і вийшла в другу кімнату. Гості з нетерпінням чекали… Рівно через півгодини присутні слухали …ні, не вірші. Це був шедевр, блискучий експромт – єдиний вірш російською, який буде входити до всіх збірок поетеси, скільки б не минуло років. Такі творіння вічні.
Impromptu
Когда цветет никотиана*. И точно светит из тумана, Как будто падшая звезда, Вся бледная от тайной страсти, Все вкруг становится тогда Покорно непонятной власти. И если вы тогда вдвоем И возле вас сияют очи, – Горя таинственным огнем, Как отраженье звездной ночи, И голос милый вам звучит, Как будто в тишине журчит Струя волшебного фонтана, Бегите прочь от этих чар, Они зажгут в душе пожар, Когда цветет никотиана. Когда цветет никотиана, Все, все тогда полно обмана, Опасна ночи тишина, Как то затишье роковое, Когда коварная волна Хранит молчанье гробовое. Вот-вот нахлынет звуков рой И встрепенется мысль, как птица, И вспыхнет в темноте порой Воспоминания зарница, Как будто неизвестный друг Страницы развернет вам вдруг Давно забытого романа, – О, если дорог вам покой, Не прикасайтесь к ним рукой, Когда цветет никотиана.
*Нікотіана – отруйна однолітня рослина сімейства пасльонових з міцним стійким ароматом, що особливо пахне на заході сонця. Цвіте впродовж червня-жовтня.
Н. Кирса, О. Пальчик
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Мова - унікальне явище в житті людини і суспільства. Мова - душа кожної національності, її найцінніший скарб. Кожен із нас має гордитися своєю чудовою українською мовою, адже вона того варта. Ось так написала про нашу рідну мову Віолетта Дворжецька:
Мелодійна, милозвучна, Різнобарвна, точна, влучна Мова українська. То лірична, то повчальна, То, як пісня величальна, Мова українська. Загартована в неволі, Піднімалася поволі Мова українська, Відродилась і зміцніла, Заспівала, задзвеніла Мова українська. Ніжна пісня, щире слово - Вічно юна, вічно нова Мова українська. Ти для нації - начало, Як же довго ти мовчала, Мова українська. Самостійна, незалежна, І багата, і безмежна Мова українська. Тож неси по світу славу Української держави Мова українська! |
Пальчик Олена
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Книжка – це як ложка, молоток, колесо чи ножиці. Один раз винайшли – і покращити вже неможливо. Умберто Еко
Найбільш поширений стереотип сприйняття бібліотеки у сучасному суспільстві – навіщо ходити до бібліотеки, якщо всю необхідну інформацію можна знайти в Інтернеті. Дійсно, останніми роками у вільному доступі є безліч електронних книг, які поступово витісняють паперові видання. Електронна книжка має певні переваги, а саме: компактність (електронний пристрій може вмістити сотні книг), менша вага та розміри (простіше транспортувати), можливість повнотекстового пошуку, економічність (низька вартість або безкоштовне завантаження) тощо.
У наш час комп’ютерних технологій і швидкісного Інтернету паперовій книжці пророкують незавидне майбутнє. Адже багато наших сучасників читають тексти з моніторів різноманітних ґаджетів, а друкована книга часто сприймається як пережиток минулого. Однак, за даними соціологічних опитувань, переважна більшість українців (73%) вірить у вічність друкованої книги, а 30% - надають перевагу електронній. Поки що в Україні друкується та продається більше паперових книг, ніж електронних. Отже, книги електронні та друковані мають співіснувати, обидва типи поки що потрібні й необхідні. Людство не вперше переживає зміну носіїв, технологій фіксації і поширення інформації. Книжки не зникають, вони просто змінюють свій формат. Так само потрібно змінитись і бібліотеці. Сучасна бібліотека - це не установа, яка тільки зберігає книжки, бібліотека повинна стати відкритим простором, мультіресурсним центром інформації та спілкування для існуючих і потенційних користувачів.
Бабенко Ю.
|
|
|
|
|
|