«Бережи українське – носи вишиванку!»
(Ліна Костенко)
День вишиванки знову і знову нагадує нам, хто ми є, звідки наш рід і в чому наша сила.
Особисто для мене вишиванка – це не просто одяг. Це відчуття того, що ти не втратив своє національне коріння, це ДНК моїх предків.
Ще є дуже багато українців, які мають вишиванки зроблені руками їх бабусь та прабабусь. Не втрачені старовинні візерунки і продовжують своє життя в руках сучасних вишивальниць, а їх з кожним роком стає тільки більше. День вишиванки вже відродився у свідомості українців. Як російські фашисти не старались знищити все українське, вишиванка продовжує своє життя і набуває нового розвитку у повсякчасному житті українців. Вишиванка – це і броня і святковий одяг одночасно. Є вишиванки, які ми носимо кожен день, а є такі, що з задоволенням вдягаємо на свята і на урочисті дати. В кожному візерунку вшитий закодований сенс у вигляді молитви, побажання або просто ваше ім`я. Кажуть, що можна нашкодити людині, якщо візерунок на вишиванці не буде сприйматися так, як того потребує сенс закладений у ньому або людина не достойна тої вишиванки. Тому, мабуть треба починати вивчати коди закладені у вишиванках, бо не можна вдягати вишиванку просто так.
Кажуть, що діти дарували матерям вишиванку на білому вишиту синіми та жовтими ниткам, щоб мати жила довше.
Дівчині дарують вишиванку з квітами на красу та щасливе заміжжя, хлопцеві – вишиванки з візерунком дубового листя для сили і вдачі.
Як би це пафосно не звучало, але коли вдягаєш вишиванку, з`являється особливе відчуття – у кожного своє, бо тоді всі, хто її вдягає відчувають себе дотичним до історії нашого українства, рідного коріння та любові до України! Кожен справжній українець повинен мати вишиванку не тому, що так треба для загалу, а тому, що він українець!
У кожної нації є своє національне вбрання і вони з гордістю його носять. То чому ж українці ще досі встидаються вдягати вишиванку? Не треба дивитися на тих, хто вдягає її для піару! Бо сутність людини проявляється не тим, що він вдягнув національне вбрання, а тим, що він є насправді, тим що він робить на благо України.
Вишиванка – це не просто «модний одяг» – це культурна спадщина кожного українця, гордість нації, її генетичний код, духовна броня, яка піднімає бойовий дух та єднає українців особливо зараз, під час агресії російського фашизму проти України!
Хто любить Україну та своє коріння, той має вишиванку і з гордістю її носить тоді, коли цього просить його душа. Іноді дивуєшся різноманіттю української вишивки і помічаєш, що деякі держави продають свої варіанти вишиванок для нас. Але давайте пам`ятати про те, що українська вишиванка особлива і для цього треба краще вивчати її історію, її візерунки, бо нам це необхідно знати, щоб зберегти свою українську ідентичність. Тож давайте вдягати вишиванки і пишатися тим, що ми українці – найкраща, найсильніша нація в світі. Огортаємо своєю підтримкою та щирою молитвою всіх захисників і захисниць, які відважно боронять нашу Батьківщину, пишаємося українськими воїнами, дякуємо їм за змогу святкувати, шануємо їх, пам`ятаємо загиблих у російсько-українській війні, підтримуємо ЗСУ і робимо все для нашої Перемоги – кожен на своєму місці, все, що від нього залежить.
Вітаємо всіх з Днем української вишиванки! Бажаємо наснаги на добрі справи, віримо в Україну. Слава Україні! Слава героям України! Слава нації! Смерть ворогам! Вічна пам`ять загиблим українцям військовим і всім тим, хто міг би зараз жити, якби не російські окупанти, які прийшли на нашу землю і забрали їхні життя!
Бережімо українську традицію, носімо вишиванку з гідністю – не лише на тілі, а й у серці.
Вдягни свою чудову вишиванку
А українська вишиванка — диво,
У ній народу код, його душі.
І кожному в ній зручно і красиво,
Вдягнути ж вишиванку поспіши.
І гордо йди у ній по цілім світі,
Та мовою своєю розмовляй!
І хай сміється сонечко в зеніті —
Ти рідного свого не забувай!
Бо в ньому все: ліс, гори і долина,
І річечка, й маленьке джерельце,
Твій рідний край, чарівна Україна,
І мати, й батько — пам’ятай про це!
І хліб на вишиванім рушникові,
І пісня, що до серця пролягла,
І краєвиди навкруги чудові,
І стежка, що у Всесвіт повела.
Вдягни свою чудову вишиванку,
Відчуй в ній ласку і душі тепло,
І чистий ранок в ніжному серпанку,
І те, як добре з мамою було.
Українська вишиванка
Вишиванка рідна, ну хіба не диво?
В ній ходити модно, стильно і красиво.
Це митецький витвір, це краса і казка,
В ній душі наснага, материнська ласка.
Кольори сплелися в ній в узори й квіти,
Щоб були щасливі і сміялись діти.
А веселі люди від краси раділи
І самі, звичайно, вишивати вміли
Червону калину, зелені листочки,
Щоб були щасливі доні і синочки.
Й рідні вишиванки їх оберігали
Від біди в дорозі діток захищали.
Щоб у вишиванках хлопчики мужніли,
Рідну Україну захистити вміли.
Вишиванка наша, ну хіба ж не диво?
В вишиванці завжди модно і красиво...
Склала бібліотекар I-категорії Валентина Полякова
